Відмінності та характеристики термопар J-типу, T-типу та K-типу
 |
 |
Характеристики та сценарії застосування різних типів термопар. Загальні типи та характеристики термопар часто використовуються у виробництві. Поширені типи термопар включають тип J, тип T і тип K. Відповідно до різних сценаріїв застосування, ми повинні використовувати розумні типи, щоб гарантувати точнішу температуру, яку збирають термопари. Ось відмінності між цими трьома типами термопар: Термопара K-типу, також відома як нікель-хром-нікель-кремнієва термопара 1) Нікель-хром-нікель-кремнієва термопара (термопара K-типу) наразі є найпоширенішою недорогою металевою термопарою, з використання, що дорівнює сумі інших термопар. Номінальний хімічний склад позитивного електрода (KP) Ni: Cr=90:10, а номінальний хімічний склад негативного електрода (KN) Ni: Si=97:3, із використанням температура -200~1300 градусів.
2) Термопари K-типу мають такі переваги, як гарна лінійність, високий термоелектричний потенціал, висока чутливість, хороша стабільність і однорідність, сильна стійкість до окислення та низька вартість, і можуть використовуватися в окиснювальних інертних атмосферах. Широке застосування серед користувачів. 3) Термопари K-типу не можна безпосередньо використовувати при високих температурах у сірчаних, відновлювальних або відновлювальних окислювальних змінних атмосферах і у вакуумі, також вони не рекомендуються для використання в слабоокислювальних атмосферах. Термопара J-типу, також відома як залізо-мідно-нікелева термопара 1) Залізо-мідно-нікелева термопара (J-тип термопара), також відома як залізо-константанова термопара, є недорогою та недорогою металевою термопарою. Номінальний хімічний склад позитивного електрода (JP) — це чисте залізо, а негативного електрода (JN) — мідно-нікелевий сплав, який часто нечітко називають константаном. Його номінальний хімічний склад складається з 55% міді та 45% нікелю, а також невеликих, але важливих елементів, таких як марганець, кобальт і залізо. Незважаючи на те, що він називається константаном, він відрізняється від константану нікелю, хрому та константану міді та не може бути замінений EN та TN. Діапазон температур вимірювання охоплення залізоконстантанової термопари становить {{10}}~1200 градусів, але зазвичай використовується температурний діапазон 0~750 градусів. 2) Термопари J-типу мають такі переваги, як хороша лінійність, високий термоелектричний потенціал, висока чутливість, хороша стабільність і однорідність, а також низька ціна, і широко використовуються користувачами. 3) Термопари J-типу можна використовувати у вакуумній, окислювальній, відновній та інертній атмосферах, але залізо позитивного електрода швидко окислюється за високих температур, тому його температура використання обмежена, і його не можна безпосередньо використовувати в атмосферах сульфурації за високих температур без захисту. Термопара Т-типу, також відома як мідно-нікелева термопара 1) Мідно-мідно-нікелева термопара (Т-тип термопара), також відома як мідно-константанова термопара, є найкращою недорогою металевою термопарою для вимірювання низьких температур. Його позитивний електрод (TP) — чиста мідь, а негативний електрод (TN) — мідно-нікелевий сплав, широко відомий як константан. Він сумісний з константаном нікелю хрому EN, але не з константаном заліза JN, хоча обидва вони називаються константаном. Діапазон температур, виміряний покриттям мідно-нікелевої термопари, становить -200~350 градусів. 2) Термопари Т-типу мають такі переваги, як хороша лінійність, високий термоелектричний потенціал, висока чутливість, хороша стабільність і однорідність, а також низька ціна. Особливо при використанні в діапазоні температур -200~0 градусів, вони мають кращу стабільність із річною стабільністю менше ± 3 мкВ. Після перевірки при низьких температурах їх можна використовувати як стандарт другого класу для передачі значення низької температури. Характеристики та сценарії застосування різних типів термопар такі: 3) Позитивна мідь термопар Т-типу має низьку стійкість до окислення при високих температурах, тому верхня межа температури їх використання обмежена. Виходячи з наведених вище технічних параметрів, можна приблизно визначити, що для вимірювання низьких температур слід вибирати термопару Т-типу, а для вимірювання високих температур, наприклад температури нагрітого дроту, — термопару К-типу. Що стосується звичайних вимірювань, таких як деякі тести підвищення температури, використання термопари J-типу є більш доцільним.
