1. Визначте, чи використовувати електромагнітний витратомір за назвою та властивостями вимірюваного середовища.
Примітка: електромагнітні витратоміри можуть вимірювати лише потік струмопровідних рідин, тоді як гази, масла та більшість органічних рідин не є прикладами загальних струмопровідних рідин.
2. Визначте матеріал електрода за вивченими властивостями середовища
Примітка: компанія зазвичай пропонує чотири види електродів, таких як нержавіюча сталь, Hastelloy, титан і тантал. Який електрод вибрати, слід перевірити за властивостями середовища.
3. Визначте, чи використовувати підкладку з гуми чи PTFE відповідно до вивченої температури середовища
Примітка: термостійкість гуми не повинна перевищувати 80С;
Тефлонова стійкість до температури 150C, миттєва стійкість до 180C;
Міські стічні води зазвичай можуть використовувати гумову прокладку та електроди з нержавіючої сталі
4. Відповідно до відомого тиску середовища виберіть специфікацію фланця корпусу лічильника.
Примітка. Специфікація електромагнітного фланця зазвичай вказується, коли діаметр від DN10-250, номінальний тиск фланця менше або дорівнює 1,6 МПа;
Якщо діаметр дорівнює DN{{0}}, номінальний тиск фланця менше або дорівнює 1,0 МПа;
Коли фактичний тиск середовища вище відповідного діапазону вищевказаного діаметра труби-тиску, це особливий порядок, але максимальний тиск не повинен перевищувати 6,4 МПа.
5. Визначте провідність середовища
Примітка: (1) Провідність електромагнітного витратоміра повинна бути не нижче 5 мкСм/см
(2) Провідність водопровідної води становить від десятків до сотень мкСм/см. Як правило, м’яка вода котла (деіонізована вода) є електропровідною, а чиста вода (високодистильована вода) не є електропровідною.
(3) Електропровідність газу, нафти та більшості органічних рідин значно нижча за 5 мкСм/см, що є непровідним.
